У Хусті буде притулок для тварин
Усі ми є часткою природи, хоча нерідко забуваємо про це… Скільки себе пам’ятаю, завжди у нашому домі були тварини. Одного разу я просто заснула в собачій буді і батьки годину безрезультатно шукали мене. Думала, коли виросту створю притулок для бездомних, годуватиму їх, лікуватиму. Та пройшли роки і я опинилась у людському суспільстві, набагато жорстокішому за тваринне… Тут інші закони – заздрості, лицемірства, злості. Адже собака кусає за ногу і для того, щоб захистити господаря (якщо, звісно не хвора на сказ), а людина – просто так або щоб помститись і прямо у серце…
Проблема безпритульних тварин у Хусті давно актуальна. Скільки ж собак вештається вулицями у пошуках їжі, скільки родин, взявши безпомічну тваринку, викидають її, коли та стає старою або непотрібною… Чому ми не відповідаємо за тих, кого приручили??? Слід зазначити, що викинути собаку такий же гріх, як і образити собі подібно, бо вона – теж створіння Боже… жива, ходить, дихає і потребує їжі.
Усім нам відомо багато історій, як покинута собака роками може чекати господаря на залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося про тварин сюжети в новинах чи фільми, однак багато хто все одно відверто знущається над братами нашими меншими.
Нещодавно моя мама вийшла з дочкою погуляти і мисливець прямо на очах у дитини застрелив собаку, яка охороняла територію Хустського Водоканалу тільки за те, що вона лаяла на його спанієля. І це серед білого дня, у місті! А могла ж бути осічка, він міг влучити у мою доньку, яка знаходилась неподалік!!! З місця пригоди втік, напевно у нього навіть дозволу на зброю не було. Хіба ж по-людськи так поступати! Хіба тварини не кращі за людей, які так роблять?
Але хотіла я поговорити про інше… про притулок для тих, хто вже опинився на вулиці. Хустська міська рада планує для них відкрити спеціальний заклад. Невже моя дитяча мрія таки збудеться?
– Так, запевняє секретар Хустської міської ради Володимир Ерфан, – всі документи майже готові і земельна ділянка, де розмістять «новий дім» для безпритульних тварин є. 7 квітня минулого року в Ужгороді було підписано Меморандум з міським головами з питань регулювання чисельності безпритульних собак. Метою документу є узгодження дій приватної, громадської та владної ініціативи щодо вирішення проблеми утримання безпритульних тварин та забезпечення виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Собак відловлюватимуть гуманними способами, їх лікуватимуть, стерилізуватимуть, а у випадку, якщо тварина виявиться дуже хворою або небезпечною для суспільства, евтаназія проводитиметься шляхом ін’єкції, а не способом відстрілу, як колись.
Притулок створюватиметься для тимчасового утримання, отже якщо у родини немає грошей для того, щоб придбати породисту собаку, звідси можна буде взяти її безкоштовно. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…
Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко, собака – не тільки друг людини, для декого вона ще й мати… та є у неї єдиний недолік – вона вірять людям.
Тож будемо гуманними і милосерднішими!
Марина Штефуца
